Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) продовжує збирати думки успішних українок про лідерство. Чим воно є та які його ознаки? Чи можна/варто шукати різницю між жіночим та чоловічим лідерством? Чому досі вислів «жінка-лідер» може викликати у нашому суспільстві поблажливу посмішку? Для пошуку відповідей у межах проекту «Жіноче лідерство: стати рушієм змін» відомі жінки ділитимуться власним досвідом, розповідатимуть про виклики у своєму професійному і персональному житті, а також розповідатимуть історії успіху.
Наступна героїня проекту – жінка, яка керує управлінням інвестицій Львівської міської ради Ольга Сивак. Досі цю посаду в ЛМР займали лише чоловіки. Тож, окрім залучення інвесторів у такі несприятливі для України часи, Ольга ще й ламає чиновницькі стереотипи про жінку-лідера на дуже відповідальній посаді. Детальніше – далі у розмові з нею:
Хто для вас є прикладом доброго лідера?
Українське суспільство зараз дуже зневірене, після усіх важливих подій останніх років, що я й не маю наміру наслідувати чи слідкувати за чиєюсь моделлю. Образу кумира-лідера в мене немає. Звісно, надихають сильні жінки у політиці та бізнесі, Маргарет Тетчер, наприклад. Та кожен вкладає у поняття лідерства своє розуміння. І у тій сфері, де кожен працює, це розуміння лідерства відрізняється.
Моє рішення працювати у міській раді було непростим. Я ніколи раніше не працювала на державній роботі, це далеко не було моєю мрією. Але після Майдану кожен мав вирішити, що робити далі для нашої країни. Не хочу бути пафосною, але, коли у міській раді з’явилася вакансія керівника управління інвестицій, я свідомо прийняла рішення робити щось важливе для свого міста і країни, саме в цій сфері, де я маю великий досвід.
Думаю, немає єдиного рецепту та стандартного набору якостей лідера. Але це, перш за все, візіонер, який має дивитися на багато кроків уперед, передбачати. Лідер – це той, хто бере на себе відповідальність і може «запалити» людей, з якими він працює. Але також лідер повинен закотити рукави і працювати разом з усіма з ранку до вечора, а не стояти збоку на п’єдесталі 🙂
Які виклики для лідера на вашій посаді?
На попередній програмі у LvBS, присвяченій жіночому лідерству, ми говорили про те, що чоловіки у бізнесі чи, здебільшого, у сфері урядування, можуть сприймати жінку за вродою, зовнішністю, натомість є певна дискримінація у сприйнятті жінки-керівника. Але ми вміємо давати собі з цим раду! Часто чоловіки не подають жінці руку, коли вітаються. Нехай. Для мене важливіше, аби до моєї професійної думки прислухалися. Адже, якщо треба вирішити колегіально якусь проблему, треба, аби тебе чули. Так, трапляється, що не завжди реагують. На щастя, Львівська міська рада є прогресивною організацією, тут працює багато нових, молодих людей, які є відкритими до змін та мають багато ініціатив (більшість з них це, власне, жінки).
Відчуваєте, що на вас як на жінці на лідерській позиції також є частинка цієї відповідальності за зміну мислення?
Не знаю, чи можливо змінити мислення, якщо йдеться про колег віком 40+. Хіба що дуже маленькими кроками ми можемо впливати на сприйняття ними, здавалось би, вже очевидних речей. Зрозуміло, що у віці 25-35 років змінюватись найлегше. Вважаю, найефективніших змін ми зможемо досягнути саме з цим поколінням людей. У мене в підпорядкуванні 5 осіб. Для своїх підлеглих, ймовірно, я є певним прикладом. Але мені б хотілось, щоб мої працівники проявляли більше ініціативи. Я люблю працювати з людьми, у яких «горять» очі, тоді ми взаємно підзаряджаємось енергією один від одного і можемо робити великі справи. Що складнішою є ситуація навколо, то нестандартнішими повинні бути наші мислення та дії.
Як боретесь з цими викликами та з труднощами загалом?
Знаєте, є такі слова у Франка: «А нам своє робить»! Я переконана, що і в бізнесі і на державній роботі не може бути розрізнення чи позиціонування себе самої якось інакше, бо ти – жінка. Навпаки, як я вже сказала, виклики є перед українськими чоловіками, які не знають, як поводити себе з жінкою, наприклад, під час ділових переговорів.
Моя позиція така: треба просто виконувати свою роботу. Жінка-лідер має перевагу, бо жінки часто пропускають якісь ситуації через емоції і в складні моменти можуть керуватися не лише досвідом та розумом, але й застосовувати великий набір softskills. Зрештою, ми бачимо ці зміни у світі, коли вміння спілкуватися, домовлятися, розуміти є важливішими, ніж писати листи чи формули. У мене економічна оcвіта, я можу легко робити розрахунки, створювати фінансові моделі, але для лідера саме softskills стають все більш незамінними. І жінкам це вдається краще! З приємністю слідкую за жінками, які зараз зайняли посади в уряді (переважно вони грають другі ролі – заступників міністрів), їх не видно на ток-шоу на блакитних екранах, але я знаю, як багато вони працюють в реформуванні економіки. Саме вони своєю щоденною працею роблять великий внесок у розвиток України.
Стрес – це невід’ємна складова, коли ти лідер?
Ситуація в державі, війна – це ті умови, за яких в країну майже ніхто не інвестує. Перебороти цю ситуацію – це справді велике випробування. Головне – це не опускати руки (хоча деколи це і важко). До нас до Львова приїжджають потенційні інвестори, ми їздимо на міжнародні форуми, знайомимось, переконуємо, що сюди варто інвестувати. Я душу вкладаю в ці зустрічі, розповідаючи про наше місто, і вже бачу певний результат. Головне наше досягнення минулого року – це залучення голландського інвестора СТР, який планує побудувати у Львові індустріальний парк. В частині інвестицій відчуваю себе обличчям Львова. Коли я приїжджаю на міжнародні конференції чи зустрічі з колегами з інших міст, кажуть: «О, це Львів приїхав!». З інших міст телефонують порадитися, як ми робимо ті чи інші речі. Інвестиції – це довготривалий процес. І, можливо, швидких результатів відразу не помітно. Деякі компанії приймали рішення інвестувати у Львів упродовж 3-5 років. Це дуже довга гра. Та якщо нас питають поради колеги з інших міст, це означає, що результати уже помітні назовні.
Коли до нас приїжджають інвестори, перше, що запитують, це який пакет ми можемо їм запропонувати, які умови. Але, згідно з чинним законодавством, фактично, ніякий. Тож, чому вони повинні інвестувати в Україну, якщо тут війна, корупція, і у бізнес-новинах найчастіше зустрічаються саме ці два слова про нашу країну? Інша річ, коли вони приїжджають сюди, бачать гарне місто, відкриту міську владу, чують про максимальну підтримку в межах нашої компетенції, – тоді вони змінюють свою думку. В такій суперскладній ситуації робота кожного дуже важлива, чоловік це чи жінка, висока в нього посада чи ні.
Як ви усе встигаєте? Розкажіть про пошук балансу між роботою та рештою життя.
Трохи болюче питання, адже часто мені здається, що не встигаю приділити двом своїм дітям достатньо часу. Я знайома з поняттям «післяробочий стрес», коли треба якийсь час просто відпочити. І діти мені з цим дуже допомагають. Це і є мій релакс: разом прочитати книгу, обговорити з ними, як минув день. І тому, напевно, жінки м’якші та ефективніші,адже мають цей свій антистрес: діти, дім, якісь приємні клопоти. Це допомагає відновитися та підготуватися для наступного дня, нових викликів та завдань.
Старшому сину 10 років, дівчинці – 3,5. Маленька ще не розуміє нашого випробування, а от син дуже гордий, що я працюю у міській раді. Він приходив до мене на роботу, я показала йому будівлю ратуші, кабінет мера. Будівля мерії справді дуже красива і вражає тих, хто там вперше.
Що вас мотивує більше: результати чи виклики?
Я хотіла б мати більше результатів. Як фінансист, я люблю лаконічно – цифри. Ми дивимось на звіти різних країн в інвестиційному напрямку. Наприклад, Литва має дуже гарну модель залучення інвестицій. У них є дієвий механізм залучення інвесторів. Візьмемо звіт литовського інвестиційного офісу. За 6 місяців 2016 року вони залучили 18 іноземних інвесторів, створено 2 000 робочих місць. Для мене це найкращий звіт: одне речення і дві цифри. Як би ми до цього дійшли, скільки зусиль би вклали, за великим рахунком, не має значення. Важливі результати. Проте наразі через сучасну ситуацію в Україні у нас одиничні випадки інвестицій, та й період моєї роботи не є довгий.
Як за цих умов зберігаєте оптимізм?
Я розумію, що швидкого результату не буде. Це – марафон, а не біг на 100 метрів. Тому треба розпланувати сили. Моя теперішня робота – це мій внесок в нову Україну. Держава стане сильнішою, коли прийдуть інвестиції, запрацює технологічне виробництво, відновиться експорт. Роботи – непочатий край! У мене двоє дітей, і я дуже сподіваюсь, коли вони підростуть, Україна стане сильною і розумною державою, і вони зможуть отримати тут добру освіту та роботу і будуть щасливими на своїй землі. Це мотивує найбільше.
Довідка: Ольга Сивак, народилася 1974 р. Освіта: Львівський національний університет ім. І. Франка, магістр за спеціальністю «Економіка підприємств», Львівський інститут менеджменту, МВА Україна; WayneStateUniversity, MBA стажування США.
Працювала фінансовим аналітиком та керівником відділу управлінського обліку JapanTobaccoInternational (ex-RJR Tobacco), Львів; фінансовим директором ЗАТ «Франко Крок», Івано-Франківськ; фінансовим директором в «`Українська Система Дистанційного Навчання» (ГО), Львів; радником з фінансових питань (Проект «Розвиток корпоративного управління в Україні») у «Міжнародній фінансовій корпорації» (Група Світового Банку), Київ та Львів; інвестиційним радником ТОВ «Цитадель Капітал», Львів.
