«Наша місія та цінності − це фундамент, на якому можна встояти у найважчі часи», − Олег Никулишин

Як у функціональній фармацевтичній галузі створити цікавий, емоційний та інноваційний продукт? Як компанії пережити три важкі кризи, коли доводиться втратити усе, і починати з нуля? Генеральний директор ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» Олег Никулишин ділиться багаторічним досвідом ведення бізнесу та розповідає про свій проект інтерактивний музей «Таємна аптека» у Львові, яким дуже пишається. Інтерактивний музей став доказом того, що фармацевтичний бізнес може бути не тільки корисним і прибутковим, а й цікавим, відмінним від загальноприйнятих шаблонів. «Таємна аптека» (локація однієї з найстаріших аптек міста «Під Угорською короною») пропонує нове бачення фармацевтичної галузі як фаху винахідників та гуманістів.

Пане Олеже, Ви, власник відомої мережі аптек, створили неординарний для фармацевтичної галузі проект інтерактивний музей «Таємна аптека». Що стало причиною такого рішення?

- Ідея відкрити інтерактивний музей «Таємна аптека» з’явилась завдяки знанням та інструментам, які я здобув під час навчання на програмі MBA у Львівській бізнес-школі УКУ. Як відомо, фармацевтична галузь − функціональна, в ній багато залежаних стандартів. Тому ми вирішили додати до неї емоцій. Натомість там, де є багато емоцій, наприклад, в туристичному чи шоу-бізнесі, зазвичай бракує функціональності. Адже творчі люди не завжди відчувають ритм часу, а бізнес-процеси для них складна річ. Фармацевтична галузь, на перший погляд, виглядає сухою. Провізори – це люди зібрані та організовані. Існує вислів «так як в аптеці», що означає чітко, чисто. Проте мало хто знає, що і серед фармацевтів є багато креативних людей, зокрема, які творили історію Львова. Ми повинні пишатися тим, що гас був синтезований саме львівськими фармацевтами. На той час, гасова лампа була за популярністю на такому ж рівні як iPhone сьогодні. Львів − місто фармацевтів, слід пам’ятати про це.

Місія проекту «Таємна аптека» − думати, дивуватись, змінюватись самим і змінювати світ на краще. Багато речей, які планували на початку, уже втілені. Разом з іконописною школою ми відновили образ Ісуса Христа як аптекаря. Нашим першим завданням було, щоб люди задумались, яке значення має така ікона. Адже людина спочатку дивується, задається питанням навіщо, а потім у неї самої виникає бажання щось змінити і змінитися самому.

Завдяки проекту «Таємна аптека» і тій емоційності, яка була у нього вкладена, ми ввійшли в «Туристичний альянс» Львова, почали співпрацювати з «Чудо-туром» та іншими партнерами. У нас з’явилось коло приятелів. Дуже цікаво бачити, як один бізнес доповнює інший, як змінюються враження та сприйняття. Багато уваги ми приділяємо соціальній функції, працюємо зі школами.

Тобто соціальна складова є однією з пріоритетних позицій вашого бізнесу?

Так. Одним із наших пріоритетів є робота з дітьми. Адже у дітей є чи не найбільше бажання вчитися і пізнавати. У «Таємній аптеці» відбуваються спеціальні майстер-класи з казкотерапії, як робити хімічні досліди тощо. Ми провели вже більше 30 відкритих уроків. Діти зацікавлені, вони хочуть бути винахідниками та зовсім по-іншому дивляться на галузь.

Ми багато працюємо в соціальному напрямку: організовуємо події для сиротинців, проводимо конкурси книжки і дитячого малюнку, видали книгу казок. Робота з дітьми – це наші інвестиції у майбутнє. Також співпрацюємо з міськрадою, беремо участь у партнерських програмах, постійно оновлюємося. Нас підтримують як львів’яни, так і гості з Києва, Сходу, а також з Білорусії та Росії.

Як оцінюєте успішність проекту за період його існування з 2012 року?

Якщо брати саму бізнес-модель, то я тішуся, що за дуже короткий період проект уже працює на себе. Під час «Ночі  музеїв» у нас просто аншлаг, а на початку туристичні агентства взагалі не зважали на наш музей. Та нам вдалося зацікавити, створити інтерактивний продукт, тоді люди самі почали говорити: «А чому ви нас не ведете в «Таємну аптеку»?».

Чим ми відрізняємось від інших на ринку? − Відмінністю стратегічних складових, через які ми будуємо свої цінності. Проект сам по собі невеликий, якщо говорити про інвестиційну привабливість. Але з точки зору маркетингу, ми даємо ринкові зрозуміти, що є іншими. Наш бренд − сімейний, теплий. Ми комунікуємо з сім’ями, маємо цікаві ідеї. Наприклад, створили «пігулки щастя». Це така емоція позитиву на противагу негативу, якого так багато у нашому суспільстві.

У підприємницькій сфері Ви вже чимало років. Як на Ваш погляд, змінилися прала ведення бізнесу за останні роки?

Підприємницькою діяльністю займаюсь вже 22 роки. Середовище справді змінюється. Наприкінці 90-х років − на початку 2000-х років Львів був сірим містом. Підприємцями здебільшого були митники, податківці, і цей кластер був досить сильний. Вони купували готелі, відкривали ресторани, маючи старі номенклатурні зв’язки. Фактично спосіб мислення був досить примітивний. Позитивом є те, ніхто з них не став олігархом.

У Львові вагому частку становить середній бізнес, і це великий плюс, бо є місце для конкуренції, креативу та інновацій. Люди, які довго в бізнесі, уже або втомлені, або думають, що все знають. Як кажуть, генерали живуть останньою війною, і згадують як вони 10-15 років тому робили. Але зараз час, коли треба швидко змінюватись. Мені приємно, що у бізнес приходить молода зміна − підприємці, яким по 25-30 років. Чесно кажучи, я на них рівняюсь, бо поряд з ними можу ставати сильнішим, кращим. Здебільшого, це цікаві молоді люди з хорошою освітою, зі знаннями, позитивним досвідом у реалізації проектів. Важливо, не скільки часу ти в бізнесі, а що ти зробив, які проекти впровадив. Три яскраві роки в бізнесі можуть перекрити двадцять.

Можливо, у Львові присутня містечковість у веденні бізнесу. Але і наш бізнес змінюється, він вчиться, щоправда стає більш прагматичний, адже треба все порахувати на вході і на виході. Я захоплююся тим, що робить «!ФЕСТ». У Львова починають вчитися. Львів стає модним. Останній події в житі країни показали нашу готовність до змін. Я тішусь, що цих трансформація бере активну участь спільнота Львівської бізнес-школи і коло приятелів Українського католицького університету. Це хороший знак. Формується ще одна платформа, на якій можна обмінюватися думками і спілкуватися.

А що спонукало Вас, людину, яка має такий великий досвід у веденні бізнесу, піти вчитись у бізнес-школу?

Коли я починав бізнес, усе зводилось до розрахунку собівартості. Вважалося дуже престижно, коли хтось приїжджав з навчання з-за кордону і мав ступінь MBA. У Львові багато хто до кінця навіть не знав, що таке MBA, але це було круто. Я постійно приймав участь у різних сертифікованих програмах (англійських, німецьких, австрійських), але хотілося отримати нові системні знання. 

Найстрашніший момент, коли людина думає, що вже знає все. Як на мене, це самонавіювання для заспокоєння. Коли я вирішив навчатись у бізнес-школі, мені говорили: «Чому ти туди ідеш? Це ти їх маєш вчити, а сам сів за парту». Різні казуси бувають. Є такі ситуації, коли чуєш, що все навколо погано, усі сидять і жаліються. Мене це дратує, дратує, коли розмови зводилися лише до того, хто яку машину купив і куди їздив відпочивати. Не скажу, що в такому оточенні я деградував, але і не розвивався. А є інша ситуація, коли потрапляєш у оточення, де ти не є авторитетом, де усі рівні, можливо, кращі і більше знають. У такій ситуації набагато важче: треба навчитися знімати пагони. Навчаючись на MBA у LvBS, я не завжди погоджувався з викладачами, бо вважав, що не треба робити так як кажуть вони. Проте це не викликало в мене незадоволення. Радше навпаки − я дуже вдячний, що мав можливість подивитись на себе з іншого боку і змінити оточення. Я вважаю, що це були одні з найкращих років, які я прожив і здобув дуже багато друзів. Бізнес-школа добре на мене вплинула. Мені дійсно тут комфортно.

На яких ключових засадах будуєте свій бізнес?

Ми − українська компанія, яка сформована на християнських цінностях. Стараємось дотримуватись доктрини людиноцентричності, намагаємося ніколи не зашкодити своїми діями людині, багато уваги приділяємо цінностям. Це даємо зрозуміти кожною нашою дією. Ми знаємо, чого ми точно робити не будемо. У бізнесі треба чітко розуміти для кого ви створюєте компанію, хто формує її цінності, хто буде жалкувати, якщо вашого бізнесу завтра не стане. Це речі, які дають можливість бути стійкими. Коли працівники тобі довіряють, вони будуть відстоювати це підприємство.

Що плануєте реалізувати протягом наступних двох-трьох років?

Маємо плани на розширення. Щоправда зараз інвестиційний клімат не найпривабливіший, а конкуренція на ринку посилюватиметься. Проте, наша місія, цінності − це та платформа, на якій можна встояти. Я пережив вже три тяжкі кризи. У 1998-1999 роках довелось втратити практично все.  Але ми завжди платили людям зарплату, вибудовували довіру. Я вважаю, що є речі, завдяки яким ти можеш вистояти навіть у найскладніші періоди − це професійні знання та стосунки побудовані на довірі. Люди ніколи за тобою не підуть, коли ти розказуєш, як все погано і купуєш новий джип, чи живеш у Межигір’ї і зменшуєш соціальні виплати. Існують певні речі, які не є намацальними і прорахувати їх дуже важко. Але, якщо будувати усе чесно, то згодом розумієш, що і звідки береться. Я гордий, що за підсумками роботи мережі аптек D.S., 63% покупців – це наші постійні клієнти, це надзвичайно високий показник. Але працювати завжди є над чим, тому немає часу, аби зупинятися.

                                         Розмовляла Роксолана Кравчук