Центр сімейного бізнесу повертається до натхненних історій про українські сімейні компанії. Що допомагає долати їм перепони і дає силу рухатись вперед? Сьогодні до вашої уваги розмова з Оксаною Сидор. Разом із чоловіком Андрієм Сидором вони є засновниками «Львівської свічкової мануфактури» та агентства з організації подій Dikart.
Сьогодні хіба лінивий не говорить, що криза – це нові можливості та шанси росту, але у випадку сімейного бізнесу Оксани та Андрія Сидорів – це також мистецтво гнучкості, швидкості і творення нових алгоритмів, а ще безкомпромісна відданість цінностям та кристалізація найкращого досвіду.
Коли Центр сімейного бізнесу проводив дослідження українських сімейних компаній, ми розмовляли також і з Оксаною. Тоді у 2019 Оксана акцентувала, що вони з чоловіком часто беруться за ті проекти, які близькі їхньому серцю, а не керуються лише бізнес-цілями. Оксана Сидор переконана, що важливо, аби команда, родина, горіла своєю справою, саме це створює відповідний дух і культуру – люди розуміють що вони роблять та навіщо.
І схоже, такий підхід працює, адже у складні роки вдається зберігати традиції і щонайважливіше – свою спільноту: команду та клієнтів. Власним досвідом, виваженими рішеннями та порадами щедро ділиться співзасновниця сімейної справи Оксана Сидор.
Як починалася криза Covid-19 для вашого сімейного бізнесу?
Ця криза дала нам можливість переосмислити багато процесів і перебудуватись. Ми цікавий кейс, адже представляємо два дуже різні бізнеси: агентство з організації подій, яке найбільше зачепила пандемія, та свічкову крамницю. У Dikart ми організовували масштабні заходи, які всі в один момент були скасовані. І якось так органічно вийшло, що саме напередодні весни 2019-го я почала більше долучатися до «Львівської свічкової мануфактури». Раніше цей бізнес працював як мрія, нам просто подобалося. На початку пандемії ми зрозуміли, що саме зараз найкращий час все переглянути. В DikArt довелося говорити з командою: хто готовий залишитися, хто мусів шукати щось інше, хто пішов частково на нову роботу, а частково залишився з нами.
Я ж зосередилась на «Свічковій мануфактурі», тому що ми розуміли, що не можемо просто цей бізнес зупинити і стояти на місці, бо відповідальні за людей і нашу справу. Вирішили переформатувати його своїми силами: зробили ремонт, проаналізували, як працює виробництво, що можна оптимізувати, а що варто підсилити. Я взялась за систему обліку. Коли ти постійно біжиш, тобі здається, що все гаразд або навпаки все погано, а тут ми сіли і все проаналізували. Найцікавіше, що все це ми почали робити самі. Ми встигли підготуватися навіть до сезону, до Різдва. З новою колекцією, з новим баченням, іміджем, настроєм і з новими свічками. Тож вийшло дуже душевно і на часі. І це було в кайф.
«Напередодні пандемії я саме почала вчитися у Львівській бізнес-школі на програмі «Менеджмент малого та середнього бізнесу». Почався карантин, я завагітніла третьою дитиною. Словом, все наклалося одночасно, але було дуже на часі, зокрема, навчання у LvBS».
Саме тут я занурилася в операційний менеджмент, в облік, в систематизацію бізнесу, в оптимізацію процесів. Зараз я займаюся операційним менеджментом на виробництві, в крамниці і в кав’ярні.
Що найціннішого ви винесли з цієї кризи?
Команда й тверезий аналіз. Ми постійно запитували себе: чи ми там, де хочемо? Чи ми робимо те, що нам подобається? Чи це те, що потрібно людям? Хто ці люди? Як продовжувати робити нашу роботу найкраще?
«Кризове управління – це не про важкі, а про розумні рішення. Важливо бути тут й тепер – у всіх процесах своєї компанії, адже лише тотальне занурення дає відчуття впевненості та спокою».
А якими були найважчі рішення з 2019 року?
Оптимізація виробництва.
«Я це називаю не оптимізацією, а розумним рішенням. Ми погодили: оце робимо, а оце – ні, бо нам це не подобається, або ми не впевнені в постачанні сировини, сертифікації».
Наприклад, ми знайшли нового партнера по бджолиному воску, який відбирає найкращу сировину у Львівській області. Відповідно запустили нову колекцію і зробили на ній акцент.
«Оптимізацію ми проводили за умови збереження команди та цінностей. Сфокусуватись на якості, акцентувати на локальних партнерствах, не загравати з клієнтом й берегти людей. Як? – Довіряти, відчувати емоції, завжди говорити!»
Однак на експорт зі свічками не вийшли, і виробництво не розширили так, як хотіли. Не запустили в кав’ярні все, що планували. Але те, що було, нам вдалося підсилити. А власне розширення поставили у стратегію розвитку.
«Як тільки все вирівняється, ми візьмемося за нього. А зараз поставили за ціль робити те, що можемо, і робити це найкраще!»
Чи мали дискусії або непорозуміння всередині сім’ї, стосовно того, в яку сторону рухатись?
Ми з чоловіком дуже органічно ухвалили рішення по «Свічковій мануфактурі». Звісно, у нас бувають незгоди, головне не переносити їх на особисте життя і розділяти роботу та сім’ю.
«Чітко розподіляти ролі і поставлені цілі. Щоб не було мішанини в обов’язках».
Я зараз повністю задіяна у «Свічковій мануфактурі», хоча останні 10 років працювала в індустрії організації подій DikArt. Сьогодні ж у «Свічковій мануфактурі» я перебрала на себе менеджмент, а Андрій задіяний у стратегічному напрямку. В DikArt – він повністю, а я веду проекти цільово.
Під час дослідження Центру сімейного бізнесу респонденти найчастіше ключовими перевагами сімейної компанії називали довіру, спільні цілі, бачення, цінності. Ви ж зазначили, що, коли є розуміння спільної справи, то разом можна досягти неймовірних результатів. Чи допомагало вам те, що компанія є сімейною, у ухваленні рішень у час кризи Covid-19?
Думаю, що так, бо у сімейному бізнесі простіше знайти консенсус. Ми бачимо реальну картину, розуміємо, що є цінним.
«Бути на одній хвилі дуже важливо у всіх проектах».
Я намагаюся дивитися на все позитивно, бо переконана, що рішення є завжди. Можна було сказати: туристів немає, тож бізнес треба закрити, адже саме вони складають значну частку клієнтів «Свічкової мануфактури». Але львів’яни для нас не менш важливі і саме львів’яни дуже підтримали нас у час пандемії і стали нашими постійними клієнтами сьогодні.
Я звикла працювати з великими проектами, а я тут реально вивчала, який кращий парафін і деталі виробництва. Це такий мікроменеджмент.
«Вважаю, що тільки знаючи свій бізнес зсередини, ти можеш делегувати частину роботи і розвивати компанію».
Тому і сказала чоловікові: нехай в мене не буде зараз вільного часу, але я буду спокійна, бо знатиму, на чому ми стоїмо, а згодом зможу більше делегувати.
На чому ставили акцент у комунікації з клієнтом: ціна чи якість продукту?
Ми зменшили асортимент і сконцентрувалися на якості. У такий важкий час ти не можеш загравати з клієнтом.
«І це невимовно круто, коли люди в час кризи і невизначеності купують свічки, бо хочуть тепла, затишку, краси!»
А що найважливіше у спілкуванні з командою?
Я вважаю, що найскладніше – це робота з людьми. Зазвичай люди працюють у нас по 3-5 років, для молоді це дуже багато. У нас залишаються, бо ми завжди розмовляємо з працівниками відверто. Крім цього, якщо я бачу в людині потенціал, то я буду максимально допомагати їй і давати більше можливостей для росту.
Кожен з команди знає наших клієнтів – і мені це так подобається! Ми постійно аналізуємо, що сьогодні було цікавого: на що звернули увагу, які були побажання, хто похвалив нашу нову свічку, чи треба думати над новим пакуванням.
А як вдалось зберігати цінність цієї команди в умовах дистанційної роботи?
Спершу багато спілкувались онлайн. Потім, коли дещо розвиднілось, то максимально всіх залучали, наприклад, інвентаризацію зробити. Люди не перетиналися (колега робила інвентаризацію, коли нікого не було в крамниці), але ми постійно намагалися бути на зв’язку. Потім ми активно готувались, планували, складали графіки.
Розкажіть трішки про плани – якою бачите «Львівську свічкову мануфактуру» у майбутньому?
Нас запитують про франшизу, однак зараз для нас це не варіант. Я б дуже хотіла, щоб наші свічки сприймались як крутий подарунок для колег за кордоном. Є в нас мрії, але про це розповім, коли вони реалізуються.
«Хочеться рости і міцніти».
Довідка
Сімейний бізнес Оксани та Андрія Сидорів – агентство з організації подій Dikart Creative Marketing та «Львівська свічкова мануфактура».
Компанія Dikart заснована у 1998-му році Андрієм Сидором. Під час навчання на фізичному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка та працюючи на кафедрі, займався організацією подій та концертів. Працював із Олександром Пономарьовим, Іриною Білик, «Океаном Ельзи». Все було побудоване на особистих контактах, проте Андрій поставив перед собою ціль – заснувати компанію. Оксана долучилася до команди у 2011 році.
У «Свічковій мануфактурі» головним ініціатором також був Андрій. Подружжя в мандрах ходили крамницями, аби побачити та відчути, як це працює, а вже взимку 2013 року «Свічкова мануфактура» відкрила свої двері на площі Музейній у Львові. Згодом виникла ідея об’єднати концепцію мануфактури з кав’ярнею. Так створили свічкову кав’ярню.
