10 років LvBS. Володимир Турчиновський про бізнес як творчість

Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) – на порозі свого 10-річчя. Уже 11 лютого ми зберемося у колі друзів, аби говорити про успіхи та надії українського бізнесу. Але вже зараз починаємо ділитися розповідями людей, які на різних етапах та у різний спосіб стали частиною історії Школи, наших досягнень і наших мрій.

Ми зустрілися з Володимиром Турчиновським, членом Наглядової ради LvBS, деканом факультету суспільних наук Українського католицького університету. Він один із перших свідків творення Школи і точно має що нам розповісти.

Пане Володимире, якою була Львівська бізнес-школа УКУ, коли Ви вперше з нею познайомилися?

Фактично, я був присутній при творенні Школи від самого початку. Майже рік часу тривали перемовини команд з обох боків (бізнесменів і УКУ) – аж до моменту підписання меморандуму і старту проекту. УКУ зумів поєднати у собі два християнські принципи – вкорінення у традиції та повагу до джерел, з одного боку, та відкритості до сучасного світу і його людини, з іншого. Не знаю, чи без динаміки такого поєднання з УКУ змогла б вилонитися бізнес-школа і стати такою, якою ми її знаємо сьогодні.

Пропозиція про створення Школи надійшла від наших колег-бізнесменів саме тоді, коли університет після його відновлення у 1994 році, працював над своєю першою 5-річною стратегією розвитку. Йшов 2007 рік, і ми були готові відкритися на нові та цікаві ідеї, хоча, чесно кажучи, не думали тоді предметно про створення бізнес-школи. Принаймні, це питання точно не стояло на нашому порядку денному, аж поки до нас не прийшли на розмову представники кількох великих компаній («Галнафтогаз», SoftServe, «Троттола») зі своєю пропозицією про заснування бізнес-школи. Ми тоді, пригадую, запитали їх, чи ведуть вони перемовини ще з іншими структурами, на що почули відповідь «ні». Вони хотіли, щоб Школа була саме в УКУ і готові навіть були чекати й довше, якщо б ми не змогли розпочинати цю співпрацю у 2008 році. Коли ж ми намагалися зрозуміти, звідки береться така терплячість у людей, які звикли до швидких та енергійних рішень, то чули у відповідь, що саме через «уківську» атмосферу та цінності, через наш підхід і ставлення до світу, науки, політики та суспільства, бізнес-школа має бути тут. Теми менеджменту та бізнес-освіти для нас тоді були зовсім новим полем. «Але ви маєте моральний хребет, світогляд і неабияке вміння з нуля робити щось значуще і життєздатне», – казали вони. І з того моменту все почалося, ми спільно планували та дизайнували бізнес-плани і стратегію старту. Нам важливо було зрозуміти, чого хочемо досягнути та які цілі ставимо перед LvBS.

Софія Опацька, яка стала першим керівником Школи, була у складі цієї групи (тепер – декан-засновник Школи та проректор УКУ, – ред). Ще до старту проекту вона була активно включена у процес формування візії та стратегії LvBS.

І нарешті одного дня ми усі зібралися у кабінеті ректора УКУ, щоб підписати установчі документи та меморандум про співпрацю і основні принципи функціонування Львівської бізнес-школи УКУ. Так завершився довгий, як нам тоді здавалося, рік консультацій, обдумування та зважування, після якого розпочалися «стартапівські» будні, формування малесенької команди, планування першої рекрутингової кампанії, перші виходи в медійний простір та спроби наповнення атмосфери LvBS духом «уківського» етосу та цінностей. Десь тоді у ці перші дні Софія запросила до проекту Оксану Кулаковську (нині керівник Київського центру УКУ, -ред.), відтак ми розпочали наші перші 10 років.

Щодо Наглядової ради LvBS, до якої ви входите, коли і для чого вона була створена?

Вона була створена фактично одразу. До неї увійшли Андрій Худо, який представляв тоді компанію «Галнафтогаз»; Олег Денис, віце-президент компанії SoftServe; Ярослав Рущишин, генеральний директор ВАТ «Троттола». З боку університету – я і Тарас Добко (нині перший проректор УКУ, – ред.). Ми розуміли, що насправді потребуємо такого органу, це був абсолютно критичний інструмент, ми збиралися мало не кожні кілька місяців, багато дискутували, висовували гіпотези і, власне, закотивши рукави, працювали.

Дивлячись із сьогоднішньої десятилітньої перспективи, я бачу, що перші роки становлення Школи та праці Наглядової ради виявилися взаємно-плідними для львівського бізнесу та УКУ. У бізнесу появився уважний та мотивуючий партнер, який був готовий слухати та взаємодіяти, водночас пропонуючи атмосферу християнської ідентичності та відповідальної рефлексії. А в УКУ відкрився канал, через який влилася енергія відповідальних, візійних та творчих людей.

З плином часу команда розбудовувалася, ми перейшли до питань структурування Школи, формування експертного потенціалу Школи та розширення освітнього меню. Сьогодні ми говоримо про масштабніші плани та візію, про стратегію на майбутнє… Коли згадуєш ті наші перші зустрічі Наглядової ради, дискусії, драйв та емоції від перших кроків, то не дуже хочеться вірити, що насправді вже пролетіли роки спільної праці.

Ви маєте той хребет, світогляд і вміння з нуля робити щось значуще

Розкажіть, ким відчуваєте вже згаданий вплив на бізнес-середовище?

LvBS робить велику справу в цьому сенсі. Вона дуже органічно влилась у загальноуніверситетську філософію, у якій йдеться про те, що знання, їх якість і рівень – це важливо, але не менш важливі моральний хребет, світогляд і певні цінності. Й інтуїція цих кількох перших бізнесменів, які у перший рік роботи Школи до нас звернулися за навчанням, себе виправдала. Бо саме вміння, навички, знання не є якоюсь унікальною точкою диференціації, адже багато хто може адекватно говорити чи викладати бізнес-теми.

Ми розуміємо, що за кожним бізнесом є певна мрія, готовність чимось жертвувати заради неї. Бізнес – це, зрештою, стосунки з людьми. Те, що ми зазвичай називаємо «продуктами» бізнесу, насправді є елементами простору міжлюдських відносин і те, наскільки успішним ти будеш бізнесменом і, наскільки успішним буде твій продукт, залежить багато в чому від особистої мотивації і від твого бажання послужити іншим. Бізнес має свою глибину і не є лише одновимірним ковзанням по фінансовій осі. Якщо бізнес є одним із способів реалізації творчості людини та її покликання до служіння іншому, то ми неуникненно опиняємося у контексті, народженому темою людської гідності.

Ключовими елементами атмосфери школи є повага до іншого та розуміння, що найважливіші та найглибші речі з людиною стаються, коли зворушується її серце. Така «педагогіка серця» є неабияким викликом. Набагато простіше було б зробити «освітню конвеєрну лінію».

Можна намагатися як завгодно формувати бренд, але якщо він не підкріплений цінностями, про які сам і говорить, нічого з цього не вийде у довшій перспективі. Бренд LvBS передусім тримається на випускниках магістерських програм та інших різноманітних програм Школи. Їхня постава і свідчення є найважливішими, і вони стають основним каналом впливу та поширення бренду Школи. Можливо, це не найшвидший канал, але він дуже надійний і через нього LvBS комунікує свій етос та цінності. Завдяки бізнес-школі багато бізнесменів вперше прийшли в УКУ і поставили собі запитання, що таке сучасна освіта, що таке університет у ХХІ столітті і, який внесок ми можемо зробити вже тут і зараз в Україні для глобального контексту. Завдяки бізнес-школі ми, як університет, стали одним із стейкголдерів у просторі бізнес-освіти, бізнес-комунікацій і бізнес-середовища. Багато із тем і дискурсів, які Львівській бізнес-школі вдалося запустити та культивувати впродовж минулих десяти років, виявилися дуже промовистими та анґажуючими для багатьох в Україні та поза нею.

Можна намагатися як завгодно формувати бренд, але якщо він не підкріплений цінностями, про які сам і говорить, нічого з цього не вийде у довшій перспективі. Бренд LvBS передусім тримається на випускниках магістерських програм та інших різноманітних програм Школи.

Якщо говорити про плани, то сьогоднішня місія LvBS звучить так: Україна на бізнес карті світу. А якою Ви бачите цю місію в перспективі, скажімо, через 5-10 років?

Одне із наших важливих завдань, на якому часто наголошує владика Борис, президент УКУ, полягає у переосмисленні ідеї та покликання університету в ХХІ столітті. Це мега-амбітне завдання. Навіть у масштабах Львова із заледве одним відсотком від усіх львівських студентів, УКУ залишається малим університетом і ми, зрештою, не ставимо перед собою завдань мати, скажімо, 10% чи 15% від числа усіх львівських студентів на нашому кампусі. Наш публічний капітал ми здобуваємо не масштабами наших цифр, а масштабами нашого думання та відвагою гідної постави і вірою. Тому і бізнес-школа повинна ставити собі запитання, що ж таке бізнес-освіта і бізнес у ХХІ столітті? Я думаю, що бізнес-школа може бути одним із глобальних центрів, де це думання відбувається разом із міжнародними експертами, бізнесменами, публічними лідерами, політиками та молодим поколінням, якому ми передаємо відповідальність за ХХІ століття.

Також, гадаю, що однією з важливих тем буде етика і технології. Я переконаний, що Львівська бізнес-школа УКУ у наступних роках дедалі виразніше концентруватиметься на темі етики.

Якщо говорити глобально, то, гадаю, що основний виклик перед людьми в світі, в якому вже з’являються роботи, які отримують громадянство і яких (з громадянством чи без) ставатиме щоразу більше, полягатиме у збереженні та поглибленні автентичності людського існування. Ми повинні знайти спосіб занурюватися дедалі глибше у джерела нашої людськості. Перед нами два сценарії: з одного боку, можемо спробувати позмагатися з роботами, які є нашими ж власними творіннями, і спробувати стати майже такими ж як вони, транслювавши нашу людськість у парадигму штучного інтелекту. Але, думаю, що цей варіант є однозначно програшним: ми ніколи не станемо кращими роботами, аніж ті машини, які ми створили самі. Хоча б тому, що те, що визначає наш спосіб життя це – стосунок та здатність перебувати у стосунку до іншого (relationship та beinginrelation),  на противагу до connectivity та data transfer, які визначають формат взаємодії у наших «цифрових друзів». Я, натомість, пропоную інший сценарій, який полягатиме у тому, що людина ставатиме ще більше Людиною, використовуючи увесь, даний їй Богом, потенціал людськості.

LvBS насправді є автентичним місцем, де щирі та самобутні люди говорять відкрито та із знанням справи про важливі і глобальні речі.

І тут LvВS також мала б прозвучати. У чому специфіка «ставання людиною» у ХХІ столітті? Де джерела людськості, які ми ще не віднайшли або не навчилися використовувати? Що ці питання означають, зокрема, коли мова йде про бізнес та лідерство у бізнесі нового часу?

Один з американських інтелектуалів Томас Фрідман, аналізуючи еволюцію ринку праці, влучно зауважує, що його динаміка розвитку описується трьома «H» (Hands, Head, Heart). Наш ринок праці спочатку формувався із професій, які передусім вимагали вміння працювати «руками», потім на передній план вийшла праця «головою» та «інтелектом», а зараз ми входимо в фазу «серця», яке стає точкою гравітації, довкола якої і формується ринок праці ХХІ-го століття. Тому й людина має йти до глибин своєї людськості. «Серце» стає точкою диференціації людини в контексті нею ж створеного технологізованого та «штучно-інтелектуалізованого» світу, який вона все ж повинна опанувати, беручи відповідальність за нього. Якщо ми хочемо бути в авангарді процесів, де твориться майбутнє, Львівська бізнес-школа УКУ повинна анґажуватися зі своїм досвідом, ресурсом, ставленням і потенціалом, своєю енергією і людськістю стосунків. Тоді бізнес і не лише з України захоче долучитися і стати партнером Школи. Бо LvBS насправді є автентичним місцем, де щирі та самобутні люди говорять відкрито та із знанням справи про важливі і глобальні речі. Не потрібно гнатися за трендами, працюймо так, аби тренди народжувалися у Львівській бізнес-школі УКУ.

Підготувала Олена Янковська. Фото Богдана Ємця