Наскільки часто ми думаємо про те, що таке «любов» чи «мудрість»? Чи обдумуємо ми методи й підходи, завдяки яким досягаємо результатів? Чи встигаємо у коловороті численних зустрічей, проектів і дедлайнів подумати про свою «велику ідею»? Про це та багато іншого ділиться у своєму блозі учасник групи MSIE5 Магістерської програми з інновацій та підприємництва Львівської бізнес-школи УКУ Тарас Прокопишин.
Сучасний світ ставить перед нами багато викликів. Ми звикли жити у швидкому, різноманітному й динамічному світі. Для того, щоби бути успішними ми повинні завжди перебувати у центрі подій, слідкувати за тенденціями та слідувати за трендами (а ще краще — задавати їх).
Щодня ми проскролюємо сотні постів у Фейсбук, читаємо десятки новин і приймаємо багато важливих (і не дуже) рішень. Ми віримо, що кількість інформації, яку ми отримуємо та опрацьовуємо щодня, прямопропорційно впливає на ймовірність досягнення успіху у власній справі, навчанні чи житті, загалом.
Ми біжимо, зустрічаємося, домовляємося, допрацьовуємо, презентуємо, аналізуємо, знову біжимо… Ми намагаємося робити ще більше справ і пишаємося навичками мультитаскінгу, але, натомість, втрачаємо вміння ефективно концентруватися на конкретних завданнях і дотримуватися дедлайнів.
Хтось логічно скаже, ще це правильно («Бо ж як по-іншому якісно виконати усю силу-силенну справ і досягти успіху?»). Але хтось інший вдало зверне увагу на те, що ми не вміємо зупинятися. Що ми не вміємо жити тут і зараз.
У більшості релігій для цього виділений окремий день — п’ятниця, субота або неділя — під час якого бажано абстрагуватися від своїх щоденних справ, спробувати відпочити, побути з сім’єю чи наодинці й подумати про щось небуденне. Мені, на жаль, знайти вільний час і отак «зупинитися» вдається не дуже часто.
Коли я вперше почув термін «технологічний шаббат», то дуже зрадів. Бо нарешті ж з’явиться час, коли можна буде подумати про важливе, запланувати наступні кроки й зрозуміти, чи дійсно те, що (і як) я зараз роблю співвідноситься із тим, чого я хочу досягти! Але дотепер практику щотижневих днів без смартфона, планшета й лептопа я так і не впровадив. (Ну а як? Роботи ж багато! Не встигаю.)
У межах сьомого навчального модулю на Програмі з інновацій та підприємництва LvBS я спробував своєрідну альтернативу — реколекції. Після натхненних зустрічей із отцем-ректором УКУ Богданом Прахом та керівником «Радіо Ватикан» Шоном Патріком Лаветом ми пожили у Гошівському монастирі й взяли участь у реколекціях.
Читайте також! Блог інноваторів: Про життя молодих та успішних компаній
Слово «реколекції» походить від латинського recolligere — перезбирувати, збирати наново — й приблизно перекладається як «відновлення». У християнській традиції це певний період, який присвячений духовному відновленню через молитву чи сповідь.
Простими словами, це зустрічі й розмови, на яких можна зробити ревізію своєї «колекції досвідів та думок»: зрозуміти, чи правильно рухаємося у житті (і у бізнесі), чи дійсно живемо за тими принципами, які декларуємо і у без лишніх думок подумати про майбутнє.
Навіть одна доба спокою — без робочих справ, смартфона й інтернету — допомагають переосмислити речі, про які зазвичай не встигаєш подумати. Реколекції допомагають сконцентруватися на найважливішому.
На мою думку, такі досвіди є дуже важливими для будь-якого підприємця. Незважаючи на суперактивний режим, високу невизначеність, ризики й велику кількість (звичайно ж дуже важливих!) справ кожен може знайти той формат «зупинки», який для нього найближчий.
Хтось віддасть перевагу медитації, інший — реколекціям, третій — тижневому перебуванню в горах наодинці, четвертий – чомусь іншому. Найважливіше — спробувати впорядкувати думки. Через те, що ми про це не замислюємося, ми не можемо бути певні, що рухаємося так, як хотіли б. А зупинитися варто. Хоча б на хвилину».
З 3 липня – офіційний прийом документів на Магістерську програму з інновацій та підприємництва LvBS. Дізнатися більше!
Фото Гошівського монастиря взяті з інтернету
