Віталій Мельник – український підприємець, власник транспортно-виробничої компанії «ТАД» та випускник магістерської програми Key Executive MBA Бізнес-школи УКУ. Його бізнес спеціалізується на логістиці важких негабаритних вантажів і виробництві спецтехніки, а сама компанія є лідером у своїй ніші в Україні. Ми поспілкувалися з Віталієм про його шлях від перших підприємницьких спроб у шкільні роки до масштабного бізнесу, що успішно працює як в Україні, так і за її межами. Торік Віталій переміг у номінації The Leadership through Resilience на UCU Business School Alumni Awards, тому ми вирішили розповісти про його досвід ведення сімейного бізнесу в Україні.
Віталію, розкажіть, чим займається ваш бізнес? Що ви виробляєте, та з чого все починалося?
Зараз у «ТАД» є два головних напрямки діяльності: це логістика важких негабаритних вантажів (все, що високе, довге, широке, важке) та виробництво спецтехніки. Ми виготовляємо причепи та трейлери для транспортування цих самих негабаритних вантажів. У компанії працює близько 600 людей.
Моя історія доволі типова для багатьох українських підприємців. Я виріс у 90-х, хотілося мати модні джинси, гарні кросівки – зараз це здається дрібницею, але тоді було справжнім бажанням. Батьки не мали можливості це забезпечити, тож ще з дитинства був сильний стимул заробляти власні гроші. Брався за різні підробітки: щось купував, щось продавав – так починав свій шлях. Були різні спроби, успішні й не дуже. Працював також у різних сферах – будівництво, торгівля, сервіси.
Десь у 30 років я усвідомив, що настав час обрати щось більш змістовне. Стартовий капітал уже був, тож можна було мислити ширше. Переглянув свої пріоритети, сконцентрувався на тому, що мені найбільше подобалося і в чому відчував свою силу. Саме цими напрямками й почав займатися серйозно.
Зараз мені 45 років, і вже понад 15 років я цілеспрямовано розвиваю бренд ТАД. Цей бізнес досягнув топових позицій в Україні, і тепер наша мета – вихід на міжнародний рівень.
Як ваша компанія змінювалася протягом цих 15 років?
Компанія змінювалася природно, разом із моїми інтересами. Як я вже згадував, спочатку головною метою було заробити стартовий капітал.
На перших етапах я брався за будь-які можливості, які приносили гроші, не залежно від того, подобалася мені ця справа чи ні. Але з часом зрозумів: є бізнеси, які дають прибуток, але не приносять задоволення. Спершу я не міг збагнути, чому це створює дискомфорт, а потім усвідомив — якщо ти займаєшся чимось лише заради грошей, не відчуваючи справжньої залученості, не захоплюючись продуктом, то стати успішним у цій сфері буде набагато складніше.
Тому я почав вибірково підходити до своїх бізнесів, концентруючись на тих напрямках, які давали не лише фінансовий результат, а й справжнє задоволення від роботи. Це стало для мене ключовою трансформацією. Як казав Генрі Форд: «Моє життя, моя робота, моє хобі». Добре, що я вчасно це усвідомив, бо саме цей підхід став рушійною силою мого подальшого розвитку.
На якому етапі ви зрозуміли, що вам потрібна бізнес-освіта?
У мене з’явилося таке відчуття, коли вже накопичився певний досвід – як позитивний, так і негативний. Я почав краще розбиратися в багатьох речах, але все одно бракувало впевненості: чи роблю я правильно, чи це дійсно ефективно?
Мій товариш однокласник і друг дитинства Василь Мірошниченко, який зараз є послом України в Австралії, активно підтримував УКУ. Він заохотив мене зацікавитися навчанням, сказав, що я вже доріс до цього етапу. Я почав шукати інформацію, спілкувався з кількома знайомими, які вже навчалися тут. Але найважливішим було власне внутрішнє відчуття: настав час для змін, для нового поштовху, для структурування всіх практичних знань, які я вже мав. Саме це підштовхнуло мене вступити до Бізнес-школи УКУ – і я жодного разу про це не пошкодував.
Я б порекомендував молодим бізнесменам з 5-6 роками активного досвіду йти на програму. Програма Key Executive MBA є глибокою і обширною, що дає можливість вивчити досвід інших. Важливим є сильне ком’юніті, яке будується на зв’язках. Якби я пішов раніше, на деякі проекти я б витратив би значно менше часу і вже сьогодні досягнув би більших результатів.
Дізнавайтеся детальніше про магістерські програми Бізнес-школи УКУ.
Як війна вплинула на ваш бізнес? З якими викликами довелося зіткнутися, і чи вдалося знайти нові можливості в цих умовах? Також знаю, що ваша компанія активно допомагає ЗСУ. Чи могли б ви розповісти про вашу підтримку оборони країни?
Війна, безперечно, стала найбільшим викликом не лише для мене, а й для більшості українців. Вона принесла із собою невизначеність, нерозуміння майбутнього, питання без відповідей: як розвиватиметься фронт, яким буде мир, які гарантії він принесе. До такого не можна підготуватися заздалегідь – навряд чи існує бізнес-школа чи будь-який інший заклад, який навчить як діяти в умовах війни. Тому я просто використовую всі свої знання, навички, досвід і працюю, не зупиняючись.
Якщо говорити про бізнес, то, ймовірно, без війни ми могли б вирости значно більше й масштабуватися швидше. Але реальність вносить свої корективи. На щастя, наша компанія розташована на заході України, тож ми не зіткнулися з такими ризиками, як бізнеси в Харкові чи прифронтових регіонах. Попри все, наш бізнес вистояв і продовжує зростати. Протягом війни ми виросли більше як на 40%. Ми адаптували процеси, змінили деякі напрямки й побачили, що наша модель виявилася достатньо міцною, щоб впоратися з викликами.
Щодо підтримки обороноздатності – традиційно, як і більшість українців, ми займаємося волонтерством і звісно займаємось іншими проектам, більше скажу після війни.
Чи працює ваша компанія на експорт? Як війна вплинула на вихід на міжнародні ринки? Чи стало легше чи важче українському бізнесу конкурувати закордоном?
Так, наша компанія працює і в Україні, і в Європі. Якщо говорити про наш сервісний бізнес, зокрема логістику, то міжнародна частка значно зросла. Війна вплинула на ринок таким чином, що деякі європейські компанії покинули Україну, і ми змогли зайняти їхню нішу, що сприяло нашому розвитку. Плюс постійний органічний ріст цього напрямку бізнесу у нашій компанії.
Проте продуктовий напрямок, пов’язаний із виробництвом, має свої особливості. Наші продукти мають довгий цикл життя, виготовляються під замовлення і не є складськими позиціями. Тому вихід на міжнародні ринки в цьому сегменті є більш складним і довгим. Світ прагматичний – ніхто нас там не чекає. Хоча багато країн підтримують Україну, бізнес залишається бізнесом, і кожен захищає свої ринки, економіку та працівників. Українському бізнесу доводиться жорстко боротися за своє місце за кордоном, і я не можу сказати, що стало легше.
Ми активно шукаємо іноземних партнерів і регулярно відвідуємо та беремо участь як учасники у міжнародних виставках. Минулого року представлялися на великих виставках у Роттердамі та Ганновері, цього року плануємо участь у найбільшій виставці спецтехніки в Мюнхені, а також ведемо переговори щодо інших подібних заходів.
Які стратегії ви використовуєте для залучення іноземних партнерів та інвестицій?
Наша компанія працює за класичною моделлю фінансування – використовує банківські кредити. Наша кредитна історія дозволяє нам отримувати необхідні кошти в достатньому на сьогоднішній день об’ємі, але ми також розглядаємо різні варіанти залучення капіталу в разі швидкого масштабування бізнесу. Більше того, зараз, як на мене, найсприятливіший період для бізнесу в Україні в плані доступу до фінансування, відсоткові ставки коливаються в діапазоні 3,5-4 відсотки, це вартість грошей у розвинених економіках. Банківська система пропонує вигідні умови, а також доступні численні державні грантові програми.
Зараз справді вдалий час для молодих підприємців, щоб почати власну справу. Колись про такі умови можна було лише мріяти.
А на сьогодні, чим для вас є Спільнота Бізнес-школи УКУ? Чи ви підтримуєте зв’язки зі своїми одногрупниками? І чи, загалом, у вас залишились якісь контакти?
Ми регулярно підтримуємо зв’язки, маємо бізнес-контакти. Наприклад, нещодавно підписали контракти з Романом Казанком (випускником менторської програми Post-MBA Бізнес-школи УКУ та власником Броварського заводу котельного устаткування Арденз) на виготовлення 50 причепів для його компанії, він буде монтувати на них своє котельне обладнання і продавати далі.
УКУ для мене є особливим закладом, бо він базується не тільки на знаннях, а й на цінностях. Це те місце, де можна бути впевненим, що люди, які потрапили сюди, мають правильні погляди і можна їм довіряти.
Ваша дружина цього року теж вступила на магістерську програму Key Executive MBA в Бізнес-школу УКУ. Це ви її надихнули вступити? І якщо говорити про розвиток сімейного бізнесу, які переваги ваша сім’я бачить у цьому?
Це, в першу чергу, її власне бажання, вона вже доросла до цього рівня. Ми, звісно, про це говорили, і зважаючи на мій позитивний досвід навчання в Бізнес-школі УКУ, я порекомендував їй саме цей заклад. Спільний досвід навчання допоможе нам з дружиною краще розуміти одне одного в бізнесі.
Наша донька працює в компанії, їй 21 рік. Я сподіваюся, що вона продовжить нашу справу і зробить її ще кращою. Я повністю віддаю себе компанії — енергію, емоції, таланти, і це дає потужний поштовх у розвитку. У сімейному бізнесі ця енергія передається від власників до команди, заряджаючи її на рух вперед. Україна не має світових корпорацій, що будують силу на масштабі чи монополії, але наша перевага — у працелюбності, креативності та здатності створювати якісні рішення. Саме в сімейному бізнесі ці якості розкриваються найкраще, і це наша сила.
Дізнайтесь більше про магістерську програму Key Executive MBA.
А які ваші цілі на найближчі роки?
Наша головна ціль – розвивати нашу компанію.
За три роки війни ми інвестували близько 15 мільйонів євро у наш бізнес. На цей рік у нас теж заплановані інвестиції в розрізі 7 мільйонів євро. Ми розвиваємо виробничий напрямок, логістичний напрямок, пропрацьовуємо напрямки міжнародного розвитку: експорт і створення виробництва за кордоном.
Зараз наприклад я працюю над тим, щоб маштабувати наш бізнес і бізнесову модель на ринок США та створити там виробничий і логістичний напрямки. Це дасть нові можливості розвитку на найбільшому ринку світу, диференціює ризики, відкриє нові можливості для експорту наших продуктів та рішень.
Як ви вважаєте, якими якостями на сьогодні має володіти справжній лідер, щоб досягти успіху в бізнесі? Що побажаєте підприємцям у цей непростий час?
Коли я починав бізнес, не було інтернету і знайти інформацію було складно. Сьогодні її настільки багато, що легко загубитися серед ідей та стартапів. Тому найважливіше для лідера — бачити чітку ціль і напрямок руху компанії та команди.
Друге — це люди. Знайти, організувати, навчити й мотивувати правильних людей — ключ до успіху. А третє — побудувати стійку бізнес-модель, яка переживе власника і не зникне разом із ним. Ці принципи, напевне, коригувались з часом, як і світ, і що буде завтра — побачимо.
Завершити хочу словами командувача Валерія Залужного: «Нам ще можливо буде дуже важко, але вже ніколи не буде соромно». Слава Україні!
*TAD — один із провідних виробників спецпричепів в Україні та Східній Європі, що спеціалізується на виготовленні високотехнологічної техніки для перевезення великовагових і нестандартних вантажів. Компанія випускає причепи з вантажопідйомністю до 250 тонн і конфігурацією від 2 до 25 осей, що відповідає міжнародним стандартам якості та надійності.
За 15 років компанія виготовила більше 2000 одиниць спецпричепів. У 2024 році – 265 штук. Зараз вводяться в експлуатацію додаткові потужності, завдяки яким проєктна потужність виробництва збільшиться до понад 500 одиниць продукції середнього рівня складності у рік. Річний оборот за минулий рік по групі загалом склав 1.4 млрд гривень. На 2025 рік плануємо збільшення до 1.7млрд
